Підписуйтесь на оновлення у FB або VK



7 фільмів, які змусять поглянути на життя під іншим кутом

7 фільмів, які змусять поглянути на життя під іншим кутом

Звичний ритм життя і осілість далеко не завжди людина готова приймати як категорію постійну. Важкувато з року в рік без лукавства іскритися радістю і випромінювати позитив, намотуючи кілометри на виснажливому психіку маршруті «дім-робота / робота-дім».

Погодьтеся ж, жахливо пакувати валізу раз на рік рівно тоді, коли бос-барбос підпише заповітну заяву на відпустку. Ну що може бути принизливішим? Тільки розмноження у неволі.Це вам будь-який службовець зоопарку розповість. Але, людина – птаха горда, правда, шлях до себе трохи забули.

Ми зібрали для вас набір відеоінструкцій, як вигуляти свій багатий внутрішній світ, загнаний під фундамент асфальтових джунглів. Ми, звичайно, не гарантуємо, що після перегляду кожної з перерахованих нижче картин, ви зберете рюкзак і підете автостопом по галактиці, але свій особистий хронотоп дороги повинен, як писав дідусь Бахтін, бути у кожного. Ну, або, гаразд, не писав, але точно міг би написати, подивившись, як ми тут з вами тупцюємо на одному місці.

Рекомендовано до перегляду, коли напартачили-накосячили, а жити все ще хочеться

«Дика»
РЕЖИСЕР ЖАН-МАРК ВАЛЛЕ

Атмосферну екранізацію біографічної книги Шеріл СТРЕЙД зняв канадський режисер Жан-Марк Валле, який напевно запам’ятався глядачеві торішньої драмою «Далласький клуб покупців». Клубу огудників творчості артистки Різ Уізерспун, а такі точно є, після цієї її роботи доведеться на якийсь час замовкнути. Правда, Різ “профукла” «Глобус» і «Оскар» (статуетку золотого мужика вихопила Джуліанна Мур), але це, ніби як, і не наша справа зовсім. Тим більше, що Уізерспун дійсно дуже круто зіграла Шеріл СТРЕЙД.

Вся історія така: головна героїня ніжно прив’язана до матері, з якою вони разом відвідують заняття в університеті. Їх близькість підтримує любов до літератури, але мама помирає. В результаті Шеріл якось швидко виявляється у дорослому житті, поруч чоловік, а біль втрати нікуди не йде. Героїня абсолютно не може впорається з цією життєвою ситуацією, а головними болезаспокійливими стають героїн і безладний секс. Нагадуємо, чоловік весь цей час поруч. Зв’язок з матір’ю Шеріл підтримує якоюсь обітницею, якщо можна це так назвати, бо про її минуле ми дізнаємося з хаотичних спалахів ретроспекції, а весь фільм героїня Різерспун йде по горах, по долах. І спостерігати за цим не нудно.

Спойлерами до «Дикої» може стати хіба що розповідь про те, як вона віддирає з пальців ніг зірвані від ходьби в незручних черевиках нігті, або як вона зустрічає лисичку. Подивившись «Дику», чесне слово, дуже хочеться жити, і не пафосно пообіцяти собі сісти на дієту в понеділок, а просто якось по-іншому.

Рекомендовано до перегляду, коли шило в попі і дурень

«127 годин»
РЕЖИСЕР ДЕННІ БОЙЛ

Подивившись фільм, ви точно будете телефонувати матусі перед відходом на вулицю, тому що головний герой фільму, Арон Ральстон, цього не зробив, за що жорстоко поплатився.

Власне, емоційний стрижень сюжету дуже потужно зрісся з фактором кастингу. Ральстона грає популярний в останні роки Джеймс Франко. З феноменом актора напевно ще доведеться розбиратися історикам кіно майбутнього, але от зіграти хайкера-вискочку Ральстона, який самовпевнено відправляється в каньйон і потрапляє в розколину, у Франка вийшло просто блискуче.

«127» годин в якийсь момент перетворюються на відеощоденник болю і відчаю, супроводжуваний саундтреком «оскароносного» музичного «подільника» Бойла, з яким вони отримали нагороду за «Мільйонера з нетрів». Загалом, якщо, не дай бог, у вашому житті настане момент, порівнянний з життєвою необхідністю зайнятися уринотерапією, пісенька Білла Уізерс «Lovely Day» тут як тут.

Рекомендовано до перегляду, коли все пропало, а з минулого одні фотографії

«Шлях»
РЕЖИСЕР ЕМІЛІО ЕСТЕВЕС

«Шлях» – ще одне кінематографічне оповідання про рух в ім’я світлої пам’яті близької людини. У певному сенсі, Естевес, якого, якщо сильно напружити пам’ять, хтось напевно пригадає по культовій стрічці Джона Хьюза «Клуб« Сніданок », зняв кіно дуже особисте і фактично« сімейне ».

У головній ролі задіяний батько Естевеса знаменитий Мартін Шин. Сюжет загалом невигадливий: головний герой дізнається, що його син, з яким вони не були досить близькі, відправився в паломництво і загинув в дорозі. Благополучний дядько в пориві жалю і скорботи кидає своє тихе життя-буття і відправляється по популярному серед паломників пішого маршруту до могили апостола Якова, щоб завершити трагічний похід сина.

В дорозі йому зустрічається купа цікавих персонажів, а іспанські пейзажі і посиденьки з вином біля багаття мають стійкий терапевтичний ефект. Про таку форму прощання, покликану замінити важку похоронну процесію і п’яні поминки, мабуть, краще згадувати заздалегідь в заповіті.

Рекомендовано до перегляду, коли все дістало і хочеться когось заживо зжерти

«В диких умовах»
РЕЖИСЕР ШОН ПЕНН

Для Голлівуду ситуація, коли велика постать в кінобізнесі гаряче закохується в якийсь текст і надалі активно бере участь в реалізації проекту, досить поширена. Пенна відразу ж після прочитання зацікавила історія, розказана письменником Джоном Кракауером.

Герой його бестселера – Крістофер Макендлесс, цілком реально існуючий американський мандрівник, який взяв собі прізвисько Олександр Супербродяга, дістався автостопом до Аляски. У фільмі за первісним задумом його повинен був зіграти Ді Капріо, але згодом він був замінений менш знаменитим красунчиком Емілем Хиршем, а випадкову супутницю Макендлесса, до речі, грає зовсім юна Крістен Стюарт, в свою «досутіночну» епоху.

Пейзажі, пройдені Макендлессом, Пенн завантажує на більше ніж дві години екранного часу, але проходять вони майже непомітно. Макендлессу дико співпереживаєш, але уявити собі, що ти вбиваєш лося, сидячи обкладеним подушками на дивані, все-таки біса складно.

Рекомендовано до перегляду, коли здається, що всі навколо зомбі і виродки

«Дорога»
РЕЖИСЕР ДЖОН ХІЛЛКОУТ

Австралієць Хіллкоут зняв «Дорогу» за однойменним романом знаменитого Кормака Маккарті, який отримав Пулітцерівську премію. У книзі розповідається про постапокаліптичний світ, геть позбавлений рожевих поні з веселками. Герої – батько і син, навколо – канібалізм, розруха, жах і небуття. Тлін, на який ми всі один одному скаржимося, просто квіточки порівняно з тим, що бачать ці двоє. Вони висуваються в дорогу на виживання. Всі їх надії пов’язані з виходом до моря, але подолання всіх мислимих і немислимих перешкод здається просто неможливим. Захоплюючу екранізацію дуже складно переказувати, «Дорогу» краще всього один раз побачити, і, звичайно, обов’язково прочитати роман Маккарті.

Рекомендовано до перегляду, коли хочеться чайку з мамеладкою, а посуд мити не хочеться

«Обхід Міка»
РЕЖИСЕР КЕЛЛІ РАЙДХАРДТ

Візуально «Обхід Міка» найбільше нагадує вестерн, але герої Келлі Райдхарт майже не стріляють і не скачуть по преріях в хмарках пилу. Група чоловіків і жінок відправляється вглиб континенту в пошуках кращого життя, як це було в Америці в епоху переселенців, загадковий дядько викликається за винагороду показати їм коротку дорогу, але щось іде не так.

Дій у фільмі зовсім небагато, але відірватися від споглядання безглуздого з вигляду руху під палючим сонцем і виснажливим чищенням казанків в умовах, коли немає води, просто неможливо. Переселенську психодраму Келлі Райдхардт розігрує буквально посеред пустелі, але настроєм приречених подорожніх дуже швидко переймаєшся, а власне становище перестає вражати безвихіддю. Чарівна сила кіно!

Рекомендовано до перегляду, коли тобі лінь погуляти з собакою подовше

«Стежки»
РЕЖИСЕР ДЖОН КЕРРАН

До мемуарів Робін Девідсон, яка наодинці (верблюди не в рахунок!) перетнула Австралію, кіношники підступалися дуже давно, але екранізація в руки ніяк не давалася, не йшлося.Все склалося, коли в проект вписався режисер Джон Керран, а на роль безстрашної Робін, була запрошена Міа Васиковська, австралійка за походженням.

Історія Девідсон така: наприкінці 70-х молода дівчина хоче підучити парочку верблюдів (так-так, в Австралії повно верблюдів, ви дізнаєтеся, звідки, як раз з фільму) і з ними перетнути континент. Всі крутять пальцем біля скроні, грошей немає ні на верблюдів, ні на спорядження, є тільки батьківський компас і улюблена собака. Їй хочеться пройти цей шлях на самоті, і тут всюдисущий медіабізнес простягає їй лапу допомоги. Загалом, гроші на збори їй дадуть, але вона повинна погодитися, щоб її історію в світлинах розповіли на сторінках National Geographic.

Героїня  погоджується і відправляється в дорогу, а поруч з дратівливою епізодичністю настирливим сліпнем крутиться фотокор журналу (актор Адам Драйвер).При цьому відірвати очей від чудової замурзаної героїні, яку то засипає піском, то обпікає сонцем так, що шкіра звисає клаптями з тендітних плічок, взагалі неможливо.

Абсурд, складений самим життям, пустеля – дівчина – верблюди, на екрані чарівним чином перетворюється на казкову історію з дитинства (ну адже Пеппі Довгапанчоха не видалася тобі тоді божевільною). І, от, ти починаєш дивитися кіно з думками «Боже, яка дура, чого її туди понесло», а закінчуєш, вмиваючись сльозами катарсису. І попкорн поряд зів’яв.

Джерело


ЦІКАВА НОВИНА? РОЗКАЖИ ДРУЗЯМ!


Мітки: , ,

Дещо нове ↓

загрузка...


1 коментар до публікаціїНаписати свій коментар
  1. Не бачив жодного з фільмів, майже про всі читав описи-анонси, але настільки апетитного викладення, як тут – не зустрічав. Доведеться переглянути рекомендоване. Щиро дякую автору (ам).

Написати свій коментар

Будь ласка введіть Ваше ім’я

обов’язково

Будь ласка введіть справжній email

обов’язково

Будь ласка напишіть коментар


zhinku.info © 2013 – 2017 Всі права застережено